Реквієм за мрією

Не просто реквієм — у місті Мрія влаштували розкішні похорони. Не одній, а всім мріям усіх людей, які живуть у цьому місті. Було вирішено: кожен має добровільно поховати свою Мрію. Але є ті, хто не погоджується попрощатися з тим, що так дорого серцю…

Зміст: «На труні вирішили не економити — замовили найдорожчу. Темно-коричневу, з червонуватим відливом, лаковану, з блискучою мідною окантовкою та кутами у вигляді нерозквітлих лілій, широкі, міцні ручки — такі й на парадні двері якоїсь державної установи прибити не гріх, — ніжно-рожева атласна оббивка всередині, кришка двосекційна. Хоча, мабуть, останнє було вже зовсім зайвим.

У п’ятницю рівно о дванадцятій труну доставили на цвинтар. Порожню. Хлопці з похоронної компанії зробили все як треба. Четверо в чорному, з непокритими головами, акуратно витягли труну через задні дверцята тьмяно поблискуючого чорним лаком катафалка з гарно зібраними шторками на вікнах, підхопили за ручки й, плавно ступаючи, понесли до вже викопаної могили. Погода була осіння, похмура: накрапав дрібний холодний дощ, і то й справа поривами налітав різкий, наче бритва, вітер, але хлопці з похоронної контори ніби нічого не помічали. Вони йшли рівно, сумно схиливши голови; жоден із них жодного разу не оступився й не збився з кроку.

Біля могили труну поставили на заздалегідь підготовлені бруски — не хотілося бруднити ту красиву річ у грязюці. Хоча зрештою туди, в цю розмиту дощем сіро-коричневу багнюку, труна мала піти. Але вже не порожньою».