— Мені здалося? Він цілував мою Ляльку, а мені здалося?
— Що? — слова сина оглушають. — Що ти сказав?
Чоловік зрадив мене з нареченою сина, сподіваючись, що у свої сорок п’ять я не посмію заговорити про розлучення. Але я посміла, вирішивши, що краще жити одній, ніж із зрадником.
Син утік до армії, і мені довелося поїхати за ним, коли він потрапив у біду, перейшовши дорогу важливому генералу.
— Як ви смієте так поводитися з жінкою?
— Ви? Жінка? Та ви просто… фурія! відьма!
Не думаючи підводжу руку, і на щоці генерала залишається слід від ляпаса.
— Ти… ти мене вдарила!
— Ми з вами на брудершафт не пили!
— Оце я облажався, вип’ємо?
Цей грізний чоловік намагається мене залякати, а потім — підкорити. Ухажує красиво.
Але я не маю наміру знову виходити заміж, та, здається, йому байдуже до моїх намірів — і я отримую ультиматум.
— Обирай, Евелінo, або я в якості чоловіка, або…