— Ти не уявляєш, як це — шість років спати поруч із цією тушею. Я заслужив за свою терплячість такий шикарний подарунок… тебе… справжню жінку… Я люблю тебе, Віка. Тільки тебе.
Я тільки зайшла в номер. Почуте змусило мене завмерти від жаху й недовіри. Судомно стиснула в руці ключ-карту й прикусила губу, щоб не вскрикнути. Голос Діми долинав з балкона — той самий ніжний голос, яким він шепотів мені визнання в коханні всього пару годин тому. Але тепер у ньому звучали зовсім інші інтонації.
Туша. Він назвав мене тушею.
А Віка… Я знаю лише одну Віку — свою двоюрідну сестру.
Я його знищу. Помщу.
Мій чоловік відповість за зраду й обман. Я обіцяю.