Платонов — один із найяскравіших і самобутніших письменників Росії. Навчався в церковно-парафіяльних і міських школах, працював наймитом, помічником машиніста, ливарником на трубному заводі.
У 1918 році вступив до Воронезького політехнічного інституту. Був фронтовим кореспондентом.
Перша книга письменника — брошура «Електрифікація» — вийшла в 1921 році. Того ж часу його вірші були опубліковані в збірнику різних авторів «Вірші».
У 1920-х роках змінив прізвище з Клементова на Платонова.
Тоді ж були написані «Епіфанські шлюзи», «Ефірний тракт», «Місто градів».
Прочитавши в 1931 році повість Андрія Платонова «Макар, який сумнівається», Сталін написав: «Талановитий письменник, але сволота». Через три роки Платонова включили в колективну поїздку письменників до Середньої Азії — і це вже було знаком довіри. З Туркменії письменник привіз оповідання «Такир», і переслідування знову почалося: у «Правді» з’явилася нищівна стаття, після якої журнали перестали брати тексти Платонова й повертали вже прийняті.
У 30-х роках публікуються «Фро», «Безсмертя», «Глиняний дім у повітовому саду», «Третій син», «Семен», «Ріка Потудань».
Наприкінці 1946 року було надруковано оповідання Платонова «Повернення» («Сім’я Іванова»), за яке письменника знову атакували і звинуватили у наклепі. Не маючи можливості заробляти на життя письменництвом, Платонов займався літературною обробкою російських і башкирських казок, які друкувалися в дитячих журналах.
Платонов помер 5 січня 1951 року в Москві від туберкульозу, яким заразився, доглядаючи за сином, що повернувся з ув’язнення.
Оповідання:
«Ріка Потудань» (1 год 27 хв)
«Юшка» (21 хв)
«Фро» (1 год 04 хв)
«Любов до Батьківщини, або Подорож горобця» (26 хв)
«Залізна стара» (17 хв)