Протягом чотирнадцяти років — з 1946-го по 1960-ий — дочка Григорія Распутіна Матренa, яка втекла з Росії, писала цю книгу, так і не наважившись її опублікувати.
"Увесь світ мого батька, його поведінка, манера говорити, сама хода думок — мало узгоджувалися з традиційними уявленнями про старців — блаженних, спокійних… Він був новим типом, народженим нашим часом. ‘Новий’ — дуже важливе пояснення. Але йому потрібне доповнення, яке досі ніхто або не зміг, або не наважився зробити. Мій батько справді був старцем, але лише старцем, якому не був чужий світ; старцем, чиї помисли були пов’язані з життям на землі. Він був світським у всіх можливих сенсах. Распутін знав секрет — як урятуватися в цьому житті".