П'ять травм, які заважають бути собою

У цій книзі Ліз Бурбо говорить про особисту відповідальність кожної людини — відповідальність не перед кимось, а перед собою, перед своєю душею, перед власним здоров’ям.

Будь-яку душевну травму, заподіяну ким би то не було, ти неминуче заподіюєш собі. І надовго. Тому страждання передаються з покоління в покоління. З дитячих травм, із звичних форм страждань виростають масові, всезагальні страждання — і набувають форми соціальних, державних, світових криз. Зрада, несправедливість, приниження, муки відкинутої, покинутої душі — як показує Бурбо — це глибоко особисті травми. Але хіба не вони становлять основу, якщо не сутність, усіх людських страждань? Виходить, нема потреби скаржитися на когось або на щось, нема потреби ловити й карати лиходіїв, бо закоренілий лиходій — він же мученик — сидить у кожному з нас.

Чи можна і як саме звільнити його і від страждань, і від злодійства? Знайди відповідь у цій книзі та скористайся нею!