Продана ворогу. Повернути справжню

— Ну що ж, я згоден. Дівка справді хороша, я готовий її взяти. Ти матимеш відстрочку — до весни. А якщо вона справді виявиться такою, як ти описував, — я зарахую це як плату за цей рік. — Ч-що? — я ковтаю й дивлюся на дядька. Він махає рукою й сухо кидає: — Авалінa, збирайся. Дядько продав мене в рахунок боргу! Звісно ж, він не віддав жорстокому тирану дочку — відкупився сиротиною, яку прихистив після смерті батьків. Ніхто мене шукати не буде, і іншої родини в мене немає. Тепер мені доведеться стати безправною лялькою, адже той, кому я подарувала своє серце й душу, ніколи не прийме мене після всього цього…