— Навіщо ви тут? Це моя кімната.
Я здригаюся, коли чую хлопок дверей. Обертаюся і бачу його. Цього владного, цинічного монстра. З чорними, як ніч, очима й величезним накачаним тілом.
— Відтепер ми чоловік і дружина. Знімай з себе ці вишукані тряпки та лягай на ліжко!
— Я ще не звикла до вас. Я-так не можу. Одразу.
Від шокуючого наказу кров холоне в жилах. Я бачу свого чоловіка вдруге в житті. І зараз я маю лягти з ним голою в ліжко.
— Мені байдуже на твої виправдання, я тебе купив! — жорстко заявляє він, знімаючи піджак. — Настав час виконати подружній обов’язок.