Евенгеліна пропрацювала в поліції сім років, перш ніж її вбили злочинці в одній із перестрілок. Прийшла до тями в чужому світі й у чужому тілі. Від неї самої залишилися лише ім’я, розум і… бойові навички. Опинившись у ролі молодої графині, яку мучить власний чоловік-деспот, дівчина стає в бойову позу — і в прямому, і в переносному сенсі. Усі чекають від «презиренної пані» сліз і покірності? Дарма вони так чекають, бо тепер вони отримають лише… погляд у очі. Та ще й пару десятків епітетів до того ж, бо попаданка, якщо вже куди потрапила, скрізь береться за справу з професіоналізмом справжнього бійця. До речі, вона встигла знайти й темницю, а там… а там її чекала повна несподіванка від долі — злодійки. Ох, не на добро так на неї дивляться ці палкі зелені очі! Та й світ треба змінювати, якщо вже що…