Останній літописець, або Два життя Миколи Карамзіна

14 год. 10 хв.

Мова російська

Автор Натан Ейдельман

Читець Андрій Леонов

Опис

Книга відомого письменника, публіциста й літературознавця Н. Я. Ейдельмана присвячена головній праці Н. М. Карамзіна — «Історії держави Російської».

На початку ХІХ століття Росія стояла перед нагальною необхідністю широких перетворень у житті держави. «Республіканець душею й вірний підданий російського царя», як Карамзін писав про себе, запропонував власну концепцію реформ, засновану на ідеалах просвіти та розвитку громадянської самосвідомості російського суспільства. Підґрунтям цієї концепції стала «Історія держави Російської», роботу над якою Карамзін розпочав у 1803 році й продовжував до 1826 року — до останніх днів свого життя.

Карамзін розшукував давні літописи, досліджував, зіставляв, критично оцінював тисячі свідчень і документів — вітчизняних, західноєвропейських, візантійських, арабських… Оскільки свою працю він створював не тільки вдивляючись у далеке тисячолітнє минуле, а й постійно оглядаючись на Росію свого часу та думаючи про майбутнє країни, багато сторінок «Історії» для його сучасників були, за висловом Пушкіна, «наче свіжа газета».

У книзі Н. Я. Ейдельмана з надзвичайною наочністю показана безжальна боротьба думок, смертельні суперечки, що спалахнули довкола карамзінської «Історії», яка стала однією з головних подій тогочасної словесності, історіографії, а зрештою — всього політичного життя.

Яскравий політичний темперамент — найважливіша риса Карамзіна-історика.

У великому додатку до цього видання опубліковано маловідомі політичні маніфести Карамзіна — «Записка про стародавню й нову Росію в її політичних та громадянських відносинах», «Мнение російського громадянина», а також написаний на прохання Миколи I проект маніфеста про його вступ на престол.