— Як ти міг?!
— Як я міг що? Жити нормальним життям? Отримувати те, чого мені не вистачало поруч із тобою? Ти про це?
П’ятнадцять років я тобі вірила. Любила. Була певна: ми — сім’я, єдине ціле.
— Ми й були єдиним цілим, доки ти не зациклилася на дітях, — безучасно кинув чоловік. — Потім ти стала нестерпною. І взагалі не в собі.
— Не в собі? Я просто хотіла продовження нашої сім’ї! Ми ж мріяли про дитину… Ти сам говорив…
— Хочеш правду? Мені не потрібні діти. Мені не потрібні нескінченні лікарі, твої зриви кожного місяця, секс «за розкладом» і за календарем. Я хочу жити як чоловік.
Кілька виснажливих спроб ЕКЗ, розбиті надії на материнство й удар у спину від найдорожчої людини. Одного грудневого вечора мій світ остаточно розсипався. Але доля приготувала мені випробування, на тлі яких навіть це було лише початком.