Поки не вщух вітер

Діра — то ще те захолустье. Купола тут немає, із низького жовто-сірого неба час від часу ллються кислотні дощі. З каламутної річки, усіяної бензиновими плямами, що тече за периметром, то й діло когось та й витягають звідти. Але знаєш, я майже радий, що мене сюди занесло. Може, повітря тут і отруєне не збагнеш чим, але дихається все одно вільніше, ніж серед глянцевих стін Центральної бази. А ще тут є вітер.

Усе йшло не так уже й погано, доки місцеві розумники не вирішили розв’язати війну. Війну з тваринами.