Дивовижна властивість справжньої літератури — її вічна свіжість і вічна актуальність. Здавалося б, чим може бути цікаве нам, людям постіндустріальної, надзвукової епохи, тихе міщанське побутування до-асфальтової, до-багатоповерхової Москви? І яка нам справа до цього дивакуватого Бальзамінова, з його «пунктиком» щодо одруження на багатій нареченій та непохитною впевненістю у власних високих гідностях, які неодмінно мають бути винагороджені саме цією нареченою? Ах, ні! Нам
і смішно, і серце відмовляється, і від сюжету не відірватися…
П’єса приваблює нас не лише як мальовнича картина старомосковського купецтва, а й як блискучий зразок яскравого й дотепного, «фірмового» комізму Островського.