Пара для чудовиська

— Весілля не буде, — байдужим тоном тягне мій справжній.

Я гублюся від такого заявлення. Дракон робить крок уперед, і його постать потрапляє в смугу місячного світла. По спині біжить тремтіння, коли бачиш його обличчя наполовину сховане маскою.

— Але все одно ти належиш мені, Алайно.

Можеш вважати, що я тебе купив.

Він холодний, мовчазний і носить маску, яка закриває половину обличчя. Про нього мало відомо на просторах Озерного краю. Лише те, що дракон багатий, знатний і потворний. Він прибув із південної імперії, зайнявши старий замок на околиці королівства. А після того, як він з’явився в мене на плечі, спалахнула мітка. Подарунок небес зубожілому роду й прокляття для мене.