Роман «Батьки і сини» (1862) займає особливе місце в російській культурі та є одним із основних творів російської класичної літератури. У цьому романі Тургенєв найповніше висловив свої суспільно-політичні погляди того часу.
П’ятдесяті роки XIX століття в Росії ознаменувалися скасуванням кріпосного права та початком демократичного руху, унаслідок якого розпочався жорстокий і складний процес руйнування колишніх соціальних відносин. Між різними верствами суспільства — лібералами й демократами, між «батьками» та «дітьми» — виникає конфлікт, руйнівна сила якого круто змінила звичний перебіг життя. Відбулася переоцінка цінностей, з’явилися «нові люди», які поставили під сумнів моральні ідеали дворян, культуру, мистецтво, релігію — усе, на чому ґрунтувався ідеалістичний світогляд російської аристократії.
Головний герой роману нігіліст Євгеній Базаров — один із них. Він заперечує все і ні в що не вірить, але його переконання руйнуються при зіткненні з реальним життям і втрачають будь-який сенс перед обличчям смерті.
«Батьки і сини» — це роман про справжні й хибні цінності, про створення і руйнування, про людську силу й слабкість, про дружбу, кохання та самотність…
Повість «Ася» написано 1858 року. Герой повісті живе за кордоном. Зустрічає кохання — Асю. «Тоді мені було близько двадцяти п’яти років, — розповідає Н.Н., герой повісті — я щойно вирвався на волю й поїхав за кордон не для того, щоб закінчити виховання, а просто тому, що захотілося подивитися на світ божий…»