Батько подруги. Стираючи заборони

— Мілена? — його голос чіпляє мене сильніше за будь-яке дотикання.

Він стоїть переді мною — високий, упевнений, надто знайомий. Той самий чоловік, з яким я провела ту ніч. Той, від кого я втекла. Той, хто став моїм першим.

А тепер він — батько моєї нової подруги.

— Данило Сергійович, — видавлюю я, намагаючись, щоб голос не тремтів.

— Ми вже знайомі, — усміхається він, і погляд прожарює мене наскрізь.

І я одразу розумію, що він не збирається мене відпускати.

— Думаєш, знову втечеш? — його слова звучать тихо, але в них заховано обіцянку.

— Ні, дівчинко. Тепер ти моя гра.

І я знаю — він зробить усе, щоб знову отримати мене. Знову й знову. Поки я остаточно не зламаюся.

Відтоді кожен мій крок, кожен погляд, кожне дихання — під його контролем.