Батько подруги. (Не) для мене

— Я все ж піду. Я справді не дівчина на виклик. Ви мене з кимось плутаєте, чесно! — я повертаюся, але бачу, що замок на дверях якийсь дуже дивний, незрозумілий мені. Кусаю губу: що робити?! І тут я навіть не помічаю, як чоловік підходить зовсім близько. Його гаряче дихання обпалює мою маківку, а татуйована рука лягає поперек мого живота. Сильне тіло притискає мене ще щільніше.

— Ось ти й попалася, мишеня, — тихий шепіт, і моє дихання частішає.

Я не знаю, чим би це закінчилося, але раптом ручка дверей повертається з того боку. І за секунду я чую знайомий дівочий голос:

— Я вдома, тату!”

Переді мною стоїть моя подруга Клава власною персон