Омон Ра

Історію радянської космонавтики подано як грандіозну й садистську фальсифікацію. За Пєлевіним її справжнє призначення — здійснювати криваві жертвопринесення, які живлять магічну структуру держави. Наприклад, курсантам льотного училища імені А. Мересьєва ампутують ступні. Але не всім. Омону та його другові Мітьці пощастило: їх зараховують до елітного загону космонавтів-камікадзе, яким уготована велика місія — крутити педалі в «Луноході-1» і «Луноході-2». Звісно, за такого рівня «високих технологій» жодні ракети нікуди не летітимуть.
Однак у фіналі Омон, приречений на ритуальне заклання, раптом усвідомлює: реальність — лише кошмар, нав’язаний його уявою. Подвійна сутність героя видно в його прізвиську: вступаючи до лав космонавтів, Омон отримує позивний Ра (Бог Сонця в давньоєгипетській міфології).