Один відсоток майбутнього

Мене звати Максиміліан Вереск, для близьких — Макс. Я інженер міських голосів: вивіряю інтонації оголошень, якими Республіка присипляє мешканців — щоб вони не панікували, не ставили зайвих запитань і трималися в межах. Я завжди думав, що я найзвичайніша людина: трохи боязкувата, надто мрійлива й точно не створена для переворотів. Але після вибуху в кафе мене викрадає спротив і називає іншим ім’ям — Макс Нолевик. Терорист. Символ. Той, хто вміє руйнувати розрахунки системи.

Проблема в тому, що я цього не пам’ятаю.

Тепер мене переслідує держава, а ті, хто витягнув мене, теж не викликають довіри, і в моїй свідомості спливають чужі навички, коди доступу та уривки пам’яті. У самому серці міста стоїть «Заслон» — механізм, який навчився передбачати майбутнє. І якщо в завтрашнього дня ще залишилася хоча б крихта свободи, можливо, саме мені доведеться втримати її. Навіть якщо я все ще не розумію, ким я насправді є: поетом, зрадником, зброєю — чи збоєм, який світ просто не встиг усунути.