Один зайвий

2018 рік. Мій тато відправив мене вчитися до Москви. Але навчання — лише привід. Я знаю, що він просто мріяв позбутися мене. Я думав, що нарешті далеко від дому зможу спокійно зітхнути. Сподівався, що тусовки й спілкування з моїми новими друзями допоможуть відволіктися й забути. Але від спогадів і думок не втечеш. Та ще й цей голос у моїй голові… Він каже дивні, страшні речі. Раніше я й подумати не міг, що здатен когось убити. Але голос упевнений, що я на це здатен… Мене звати Саша. Поки що просто Саша. Але зовсім скоро мене назвуть Бункерним Убивцею. Бо в занедбаному бункері під Москвою вже сидить моя перша жертва…