Мавпа приходить за своїм черепом
16 год. 18 хв.
Мова
російська
Автор
Юрій Домбровський
Автор
Юрій Домбровський
Читець
Микола Козій
Читець
Микола Козій
Опис
Юрій Домбровський (1909–1978) — прозаїк, поет, «великий персонаж епохи», який пройшов через кілька арештів і таборів. Автор романів «Мавпа приходить по свій череп», «Зберігач старожитностей» і «Факультет непотрібних речей». Жан-Поль Сартр називав його «останнім класиком ХХ століття».
Роман «Мавпа приходить по свій череп» Юрій Домбровський почав писати в 1943 році; у 1949 текст разом із його автором арештували, а опублікували лише після смерті Сталіна. Місце і час — якась європейська країна в передвоєнні й повоєнні роки, охоплена фашизмом, де «все живе, розумне, мисляче оголошується таким, що підлягає знищенню». Ганс Мезон’є, журналіст, син ученого-антрополога, вслід за батьком намагається протистояти катастрофі, яка через кілька років після Другої світової може знову занурити світ у пітьму.
«“Мавпяча лапа зависла над Європою… Якщо все піде далі тим самим темпом, то через місяць у кабінет вашого інституту прийде по свій череп живий пітекантроп, але в нього в руках уже буде не дубина, а автомат”. І ось мавпа приходить, а три інтелігенти сидять у кріслах, курять трубки й міркують про дружбу Шиллера та Гете…»
Роман «Мавпа приходить по свій череп» Юрій Домбровський почав писати в 1943 році; у 1949 текст разом із його автором арештували, а опублікували лише після смерті Сталіна. Місце і час — якась європейська країна в передвоєнні й повоєнні роки, охоплена фашизмом, де «все живе, розумне, мисляче оголошується таким, що підлягає знищенню». Ганс Мезон’є, журналіст, син ученого-антрополога, вслід за батьком намагається протистояти катастрофі, яка через кілька років після Другої світової може знову занурити світ у пітьму.
«“Мавпяча лапа зависла над Європою… Якщо все піде далі тим самим темпом, то через місяць у кабінет вашого інституту прийде по свій череп живий пітекантроп, але в нього в руках уже буде не дубина, а автомат”. І ось мавпа приходить, а три інтелігенти сидять у кріслах, курять трубки й міркують про дружбу Шиллера та Гете…»
01:03
0001
24:05
0002
24:36
0003
23:29
0004
26:37
0005
25:47
0006
24:22
0007
22:25
0008
21:32
0009
14:30
0010
28:31
0011
38:24
0012
29:37
0013
23:03
0014
21:53
0015
22:01
0016
36:18
0017
24:41
0018
24:12
0019
37:52
0020
33:09
0021
35:52
0022
26:23
0023
29:05
0024
39:14
0025
14:05
0026
27:13
0027
16:30
0028
35:44
0029
27:02
0030
30:35
0031
20:11
0032
22:03
0033
18:12
0034
32:02
0035
22:42
0036
21:41
0037
31:23
0039
