Про що мовчить сніг

— Шикарно виглядаєш, Аню, — почула вона знайомий голос у коридорі. Обернулася. Спираючись спиною на одвірок дверей, стояв Георгій Давидович в елегантному класичному костюмі. Краватка знята, піджак розстебнутий, як і дві верхні ґудзики сорочки. Він розглядав Аню від голови до ніг, здається, не пропускаючи жодної деталі. Господи, як же приємно, коли чоловік дивиться на тебе із захопленням! Вона забула це відчуття, або не знала його зовсім…

— Моя ти хороша, — буквально заспівав Георгій Давидович. — Завжди б так.

Цей вибір старий, як світ — журавель у небі чи синиця в руках. Примарний шанс на щастя з розкішним чоловіком або нерадісний, але звичний шлюб із чоловіком, який уже набрид. Що — і кого — обере Аня?