Цей роман — продовження щоденника Хендрика Груна, доброго й дотепного мешканця амстердамського будинку опіки. Після року трауру Грун знову береться за перо: ділиться кумедними й сумними спостереженнями, думками про себе та оточення, про сучасний світ, про життя й смерть. Клуб любителів життя «Старі, але не мертві» приймає нових друзів і поновлює спротив немічності, суму та глупості. Загострюється й «політична» боротьба за майбутнє будинку опіки.