На одній із невеликих станцій канадського прерій під палючими променями літнього сонця інспектор Стенлі Файльс з нетерпінням очікував прибуття вантажного поїзда, який запізнювався вже більш ніж на годину. Треба сказати, що містер Файльс не був настільки закоханий у поїзди, щоб, ризикуючи отримати тепловий удар, зустрічати кожен прохідний товарняк. Ні, його цікавив саме цей конкретний поїзд — та й не весь, а лише останній вагон того невідомо де загубленого повільного складу. Адже саме в ньому, у величезних бочках із цукром, надійно було сховано те, що надалі мало бути доставлене за призначенням цілим і в безпеці — а саме кілька сотень галонів віскі першого ґатунку.
За часів «сухого закону», коли в країну забороняли ввозити будь-який алкоголь, крім пива, саме на інспектора Файльса поклали обов’язок припиняти контрабандне ввезення спиртного. Але цього разу виконати свою роботу Файльсу не вдалося. Не доїхавши кілька сотень метрів до станції, поїзд зупинили зловмисники, а цінний вантаж викрали.
У цих диких краях Стенлі Файльс користувався бездоганною репутацією. Не минав жодного дня, щоб йому не доручали якусь серйозну і особливо важку справу, часто навіть таку, що загрожувала життю. Його кмітливість, винахідливість і відвага не викликали сумнівів. Якщо він брався за якусь справу, успіх вважався гарантованим. Він завжди був спокійний, ніколи не виходив з себе й ніколи не діяв необдумано.
Його підлеглі казали, що він завжди намагався одним ударом влучати в ціль. Ну що ж — схоже, безстрашному інспекторові доведеться ще раз довести собі й оточуючим свою виняткову удачу та відвагу.