До самої смерті Микола II бережно зберігав один зошит — конспект з історії Росії, який вів його великий предок, цар-реформатор Олександр II, ще будучи спадкоємцем престолу.
«Романови…» — так гордо озаглавлені ці записи.
«Романови» — так можна назвати цілих три століття російської історії.
Під диктовку наставника майбутній імператор записав благостну легенду про початок династії: «Мати, обливаючись сльозами умилення, сама благословила його на царство. Згоду Михаїла стати царем було зустрінуто радістю всіма жителями, які раділи. Михаїл, який недовго залишався в Іпатіївському монастирі, рушив до Москви…»
І тут історія наче підморгує: Іпатіївським був монастир, звідки на царство покликали першого Романова. І Іпатіївським називали домівку, де загинув останній правлячий Романов — Микола II, за прізвищем власника, інженера Іпатієва. Михаїл — ім’я першого государя з Дому Романових і ім’я того останнього, на користь якого Микола II марно намагався відректися.