Серед пагорбів Сассексу й на берегах Середземного моря Д. Г. Лоуренс (для одних — сучасний класик, для інших — хронічний порушник спокою та апологет непристойності) набирає вражень для свого останнього роману під робочою назвою «Ніжність», який стане скандально знаменитим як «Коханець леді Чаттерлі». У 1928 році офіційна публікація цієї книги неможлива — і смертельно хворий Лоуренс, відчаївшись, приватно друкує її в Італії тиражем 1000 примірників. Через тридцять років суспільний клімат змінюється, починають дути нові вітри — і ось спершу «Grove Press» у США, а потім «Penguin Books» в Англії наважуються опублікувати повну версію без цензурних скорочень, чудово розуміючи, що ризикують опинитися на лаві підсудних; і їхні передчуття не обманули. З журналістською прискіпливістю Еллісон Маклауд викладає хроніку обох судових процесів, що мали історичне значення для свободи слова, і з любовною ретельністю виписує портрети борців за цю свободу. Вперше російською — «гімн свободі та творчій уяві» (Мадлен Міллер) від авторки, якій «під силу будь-які звершення» (Елізабет Ґілберт).