— Я хочу отримати твою цноту. — Мою… Мою… Що? — Твою цноту! — Вибачте, але в мене її немає. — Як так немає? Чоловік сів на край кушетки, підтягнув догори дорогі штани й схилив голову, розглядаючи мене. — Я щойно за неї заплатив. Тобто заплатила моя наречена, але вас переплутали. Однак заплатив я. Тепер твоя цнота належить мені. *** Не пощастило, так не пощастило. Мало того, що мені зробили не ту процедуру, то ще й похмурий, сексуальний тип стверджує, що тепер я… належу йому!