У коридорі я побачила кросівки Кіра й зраділа, але, зайшовши в свою кімнату, розгубилася, побачивши абсолютно голу Женю, яка припала до мого Кіра. Правда, він був укритий пледом, але мені не склало труднощів здогадатися, чим вони займалися, поки мене не було, — особливо з огляду на безсоромно розпластану підругу. Від цієї картини я прийшла в лють. Перше бажання було схопити цю мерзоту за волосся й пробігтися пухким личком по підлозі так, щоб навіть рідна мати не впізнала. Але що робити з Кіром я придумати не змогла. Поки в голові перебирала способи помсти, злість змінилася огидою. Я не стала їх будити й з’ясовувати стосунки. Навіщо?
Дістала валізу, кинула туди свої речі, поклала зв’язку ключів на полицю й зачинила за собою двері.