Шведський генетик Сванте Пааґбо давно лелеяв мрію, яка здавалася нездійсненною: виділити ДНК з єгипетських мумій і, таким чином, «познайомитися ближче» з людьми, що жили тисячі років тому. Юнацька одержимість повела його тернистим шляхом — через болісний науковий пошук, боротьбу за чистоту експериментів та інтелектуальну чесність, дипломатичні маневри й бюрократичні війни… І завела значно глибше в століття — до прочитання геному неандертальця, який докорінно змінює всі уявлення і про самих неандертальців, і про їхню взаємодію з предками сучасної людини.
«Неандерталець» — це не лише захоплива розповідь про сенсаційний прорив, а й документ, що фіксує важливу віху в історії науки: становлення палеогенетики — нової дисципліни, яка дає змогу методом дослідження давніх ДНК відновлювати картину еволюції нашого виду в таких подробицях, про які раніше ми не сміли й мріяти.