Не те

«Минуло вісім років — цілих вісім! А Віці щиро здавалося, що цих восьми років зовсім не було.

Так само пахне геранню та кухнею в маленькому будиночку за огорожею Спасо-Троїцького монастиря, так само вони обідають у залі з вікнами в палісадник, і мати з батьком зовсім такі самі. Старачкуваті, тихі, раз і назавжди покірні всьому, чого не розуміють. Без злобності й без особливої доброти, а просто…»