«Ален, відмени заяву Калиніної. Я не збираюся її приймати. Я зараз біля кабінету кадрів і чую все. Закриваю очі, відчуваючи, як паніка підступає до горла». «Я не можу». «Тоді звільни її». «Вибачте, Ігоре Васильовичу, але це неможливо». «Чому?» — звучить грізний голос, від якого я здригаюся. «Вона вагітна. Ми не можемо її звільнити. *** Я збрехала про свою вагітність, щоб влаштуватися на добре оплачувану роботу. Але я не знала, що моїм начальником буде чоловік, якому колись розбила серце. Він мене ненавидить, а я росту його сина.»