«Мені дійшли чутки, що моя донька небайдужа тобі, Леонов.»
«Жодних проблем не виникне. Вона мене не цікавить.»
«Ти мене не зрозумів, майоре», — усміхається Смоленський. — «Сьогодні ж запросиш її на побачення, будеш найшанобливішим хлопцем у світі. А… через місяця чотири можна й весілля зіграти.»
«Це жарт?» — похмуро дивлюся на чоловіка переді мною.
«Я ніколи не жартую, Леонов. І якщо не зробиш так, як я сказав, відправлю тебе служити на найвіддаленішу заставу. І звідти ти повернешся лише якщо вирішиш піти у цивільне. Вибір за тобою.»
***
Я закохалася в нього з першого погляду. Мріяла, що колись він стане моїм чоловіком. І ось через стільки років він нарешті звернув на мене увагу. І запросив заміж. Мамочко, здається, я по-справжньому щаслива. Вперше в житті…
«Не чужі» — 1 частина дилогії, «Нас більше немає» — 2 частина.