«Я пишу історії про кохання, яке саме по собі й є остаточною нагородою — якщо тільки воно не хворе, не шалене, не таке, що виснажує душу. Іноді я вигадую до нього красиві декорації — будинки, машини, лужайки; а інколи не вигадую жодних декорацій, повно історій, де герої живуть у панельних будинках і працюють, скажімо, в лікарні!.. Вам здається, що все вони про Попелюшок. Нічого подібного».