Влад починає розстібати ґудзики. Він лев — господар прайду, що затягнув у своє лігво вівцю. Насолоджується здобиччю й не поспішає її з’їсти. Грається.
Дивлюся, мов зачарована: один ґудзик, другий, третій…
— Щ-що ти робиш? — питаю осиплим голосом, голосно видихаю й смикаю ручку дверей. За́перто!
О ні! Сигнал небезпеки гуде в голові.
Бігти! Терміново! Негайно!
— А як ти думаєш?
— Не смій! — я тремчу від хвилювання. — Не смій!