Нагарджуна. Муламадх'ямака-каріка. Вчення про серединний шлях. Сутра серця

У «Манджушрі-мула-тантрі» міститься таке пророцтво Будди Шак’ямуні: «Після того, як я, Будда, піду, мине чотириста років, і тоді з’явиться монах на ім’я Нагаджа. Він пізнає предмети різних наук і викладе Вчення про безсубстанційність. А після того, як він відкине цей тілесний остов, він переродиться в царині Сукхаваті. І, нарешті, стан Будди має бути ним визначено досягнутий».

Про трактати Нагаджуни Його Святість Далай-лама XIV каже: «Погляд на порожнечу, висловлений Нагаджуною, слід розуміти у сенсі взаємозалежного походження. Під час читання цих текстів виникає глибоке захоплення Нагаджуною. Багато пізніших учених і святенних спиралися у своїх поглядах на праці цього майстра».

ВЧЕННЯ ПРО СЕРЕДИННИЙ ШЛЯХ (Муламадх’ямакa-каріка)

Текст складається з 450 віршів, розподілених на 27 глав. Він присвячений темі «порожнечі» емпіричної реальності та тим поняттям, на яких ґрунтується досвід її пізнання. Критика загальноприйнятих понять здійснюється Нагаджуною на двох рівнях істини — відносному й абсолютному. Текст каріки побудований на парадоксах, і для наступних мислителів він викликав різні тлумачення. Спершу багато західних коментаторів, спираючись на поверхове тлумачення вчення Нагаджуни, вважали поняття порожнечі всеосяжним запереченням, а буддійську філософію — прикладом крайнього нігілізму. Але в другій половині ХХ століття, після розвитку буддології та ретельнішого знайомства з традицією, тлумачення Нагаджуни як нігіліста траплялося значно рідше.

СІМДЕСЯТ СТРОФ ПРО ПОРOЖНЕЧІСТЬ ВІГРАХАВ’ЯВАРТАНІ

Головною метою цього тексту є спростування критичних нападів на концепцію порожнечості засобами теорії дебатів і обґрунтування таким чином самої концепції порожнечості. Позиція Нагаджуни в цьому трактаті викладена як «нічого не стверджуюча» і «нічого не заперечуюча», з причини неіснування того, що можна було б стверджувати або заперечувати з точки зору вищої реальності.

Ця праця з 70 строф (карік) дійшла до нас у метричній формі, але кожна строфа має прозаїчний коментар, який часто є переказом строфи тими самими термінами, доповненим сполучниками й службовими словами. Традиційно прозаїчну частину вважають автокоментарем, тобто текстом самого Нагаджуни, хоча окремі місця, імовірно, є більш пізніми вставками. Санскритський манускрипт, переписаний Шілаккарою (1106–1190), був знайдений ученим Рахулом Санькритьяном у 1936 році в монастирі Шалу й опублікований.

СУТРА СЕРЦЯ БХАГАВАНА ПРАДЖНЯПАРАМІТА ХРИДАЯ

«Сутра серця» є викладом буддійських ідей досконалої мудрості й належить до найкоротших буддійських сутр. Одна з перекладених російською версій містить 22 речення. Поряд із «Алмазною сутрою», «Сутра серця» є головним зразком буддійської літератури «досконалої мудрості».

Головні ідеї Нагаджуни:

• Усі речі, уявлення, події та подібне «порожні», тобто не породжують і не визначають самі себе, а виникають і зникають завдяки різним умовам.
• За найближчого розгляду навіть найбільш раціонально побудовані позиції й системи, зокрема буддизм, виявляються непослідовними й ірраціональними.
• Речі не можна адекватно пояснити ні виходячи з них самих, ні виходячи з їхнього зв’язку з іншими речами.
• Жодна істота не виникає ні з самої себе, ні з іншої істоти, ні з самої себе й іншої істоти одночасно, ні якимось іншим способом.
• Усяке мислення передбачає категорії «тотожності» та «відмінності», але ці категорії непослідовні, і за ними нічого не стоїть.
• Мова не повідомляє про речі; вона повідомляє лише про саму себе.
• Існують два рівні міркування: умовний і вищий; останній вивчається через перший; Нірвану досягають на основі останнього.
• Наші найглибші емоційні та екзистенційні проблеми виникають із прив’язаності до тих чи інших позицій і схильностей у пізнанні.
• Глибоко вкорінена, наполеглива схильність створювати ілюзію концептуального порядку раціональними самообґрунтуваннями може бути подолана й знищена.