Особливе місце в художній літературі 60–90-х років ХІХ століття належить А. К. Шелеру-Михайлову. Він був одним із тих, хто протягом сорока років намагався залишатися вірним «шістдесятникам» — тривожному часу реформ, духовного піднесення, надій і світлої віри в майбутнє. Одного разу, за свідченням мемуариста, між Шелером-Михайловим та одним із його знайомих відбувся дуже змістовний і красномовний діалог. Знайомий запитав:
— А ви всі, Олександре Костянтиновичу, так само по-прежньому горб гнете заради шістдесятих років?
— Так, я по-старому все ще чесна людина, — сердито відповів Шелер.
Сучасники Шелера-Михайлова зачитувалися його творами. Багато романів Шеллера одразу ж після виходу перекладалися іноземними мовами.