На летючих листках

У 1912 році під назвою «На летючих листках» побачила світ невелика книжка думок та афоризмів. Ось один із тих афоризмів, що ввійшли до неї. «Навчитися читати і розуміти велику книгу природи для узгодження своєї волі з волею Творця всесвіту — найвища й найшляхетніша мета людини. Якби люди вміли жити в нерозривній духовній і тілесній єдності з природою, то всі їхні віки — навіть сама смерть — були б закарбовані чаром краси, як весна, літо, осінь і зима».

Попри ноти песимізму й сумнівів, що інколи миготять у його творчості, Голенищев-Кутузов ніколи не втрачав віри. Один із близьких йому людей згадував: «Його думка невпинно прагнула до зіркових вершин, а „пам’ять смертна“ не залишала його. У нього була надзвичайна сила прозріння. Вона не давала йому задовольнятися лише одним „земним“ і таким, що йде в землю; вона невідворотно тягнула його до гірських висот, освітлених сонцем правди, добра й краси. І до кінця він залишився вірним цьому».