«…У 1901 році, щойно звільнивши мене з тюрми, влада вда́лася до заходу, який, по-своєму, був абсурдним: призначила домашній арешт у межах “попередження і припинення злочинів”. На кухні моєї квартири розмістили одного поліцейського, у передпокої — другого, а виходити на вулицю мені дозволяли лише в супроводі когось із них…»