Мощі святого вовка

Доля каторжника тяжка. Рік за роком одна й та сама дорога до каменоломні стала болісно знайомою. Кожен горбик відчувався під огрубілими підошвами ніг Василя Темнова. Туди-сюди, туди-сюди, штовхаючи перед собою тачку, Василь Темнов був одним із тих, хто прокляв увесь світ і всіх людей. І було за що.
Здавалося, його долю наперед вирішено: ще трохи часу — і він зникне в шахті, якщо до того різник Боров не засіче його до смерті. Але щось підказувало Василю, що він ще поживе. Він був упевнений: доля дасть знак, і він вирветься звідси. Хто шукає — той знайде. Навіть під землею, під пильним наглядом, він побачив те, що його врятує. І трапився вдалий випадок — народження сина у государя Петра Олексійовича…