Іноді інтриги схожі на кинджал без руків’я, що ріже свого ж господаря. Той, хто посмів торкнутися моєї родини, вирушив до Праматері, а я вижив і став лише сильнішим. Хай до всемогутності Стража ще далеко, зате моя дружина зростає, а родовий маєток більше не нагадує десяток напівзруйнованих сараїв.
Перемога? Ні — лише перепочинок. Навряд чи сусіди так легко відмовляться від своїх планів. І поки що на моєму боці лише одна крихітна перевага — навряд чи хоч хтось на Пограниччі вірить, що юний князь Костров зуміє повернути силу майже згаслому роду.
Але я доведу, як сильно вони помиляються.