— Князєв, у мене на столі твій брат. Куля — дуже близько до серця… Він уже відповів, що виїжджає, а я впала в ступор, слухаючи гудки в трубці. Серце скакало в горлі, руки тряслися й не слухалися, доки я намагалася витягти форму з шафи… — Іва Всеславівна! Я здригнулася, нарешті вихопивши штани. — Що там? — Зупинка серця. Реанімують. Але ми його втрачаємо. — Чорт! — гаркнула я, натягнула сорочку й помчала в операційну… Серце, виснажене безвідповідною любов’ю, непридатне для пересадки. Тим більше не варто ділити його з тим, хто не заслуговує на другий шанс. Але долі байдуже до шансів сумісності.