Мені помста, і Я воздам

Він був звичайним оперуповноваженим і тягнув свою нелегку службу в найглухішій глушині нашої величезної країни. Радянський Союз щойно розвалився, надворі — лихі дев’яності. Розруха й розвал, грошей у держави немає навіть на зарплати міліції й військовим, а перспективи зовсім не райдужні. Він відірваний від сім’ї, від свого рідного міста й вулиці, при цьому роботи стільки, що інколи й поспати немає коли.

Що може бути гірше? Виявляється, може.

І те небагато, що ще лишалося, може зникнути за мить, а саме виживання людства буде поставлене під загрозу. Та є надія — на тих, хто вижив у катастрофі, на небагатьох щасливчиків, яким пощастило пережити перші страшні години. Чи не пощастило? Бо ситуація така, що живі заздрять мертвим…

«У ті дні люди шукатимуть смерті, та не знайдуть її; бажатимуть померти, та смерть утече від них» (Апокаліпсис, 9:6)