Мандариновий ліс

Наташа народилася на заводській слободі, де пили, билися й рано вмирали. Їй було приречено повторити долю матері й інших жінок, що її оточували. Та життя наче змилувалося над нею: дало проблиск щастя. І цим щастям стала любов до Чингиза — молодого художника, який сам того не підозрюючи, став батьком її єдиної дитини. Він зник із її життя так само раптово, як з’явився, а на згадку про себе лишив чудову, чарівну картину: мандариновий ліс, де маленькі помаранчеві сонця мандаринів висять на величезних, могутніх деревах, освітлюючи дорогу тим, хто блукає в пошуках щастя. Усе життя Наташу зігрівають спогади про ту любов — таку коротку й таку щасливу. І це кохання дає їй сили вірити: щастя обов’язково її знайде.