«Уосени мачуха оголосила, що я вступаю до пансіону пані Роль. Я завжди навчалася вдома; до шістнадцяти років я знала приблизно те саме, що й усі дівчатка мого віку. Але худорлявий дядько Едя, брат покійного батька, переконав мачуху, що я повинна мати диплом. Дядько Едя приїжджав до нас у Москву рідко: удавав із себе ділка й у всьому рішуче вважався знавцем. Він мене не переносив, а мачуха його поважала й слухалася. Кожного разу після від’їзду дядька вона ставала суворою — щоправда, ненадовго…»