Попасти в лапи інквізитора — погана прикмета. Але значно гірше те, що він не поспішає позбутися мене! І навіщо я йому потрібна?
Поруч із ним небезпечно: я можу загинути від одного його дотику, навколо згущуються темні сили, вороги йдуть по п’ятах. Куди заведe нас цей дивний шлях? Чи може найзліший ворог стати другом або кимось ближчим? Ні, дурниці — треба тікати. Тікати! Бо найстрашніше те, що я починаю палати навіть без вогню.