Я — Чарівниця. Чи потрібне мені в житті кохання? Ні, звісно! І без цієї дурниці неприємностей вистачає. Моє завдання — потрапити в академію під виглядом скромної студентки й знайти їхидну. Піймати й зачарувати. І тільки одного я боюся — потрапити в капкан до розумнішого супротивника, який здатен протистояти мені та здобути верх. А в цього гадюки є ім’я… ____________
— Ви найнестерпніша, некерована, божевільна студентка з усіх, яких я будь-коли бачив, — сказав він.— Звісно, ви ж, крім мене, нікого не помічаєте, — парирую я, теж подаючись уперед так, що наші обличчя розділяють усього два сантиметри. — Ви лізете на неприємності? Або натякаєте на те, що я від вас без тями? — Не натякаю — констатую. Ви явно мною захоплені.