Герої Олексія Варламова — наші сучасники, які разом із нами розгадують загадки буття і, головне, намагаються зрозуміти життя, що не просто суворо, а жорстоко випробовує людину, терзає її серце болісно нерозв’язними питаннями, прирікаючи на самотність.
«Лох» — це роман про країну, яка зрушила з мертвої точки, яка пережила велике внутрішнє потрясіння,
і його головний герой — людина, яка до цього потрясіння виявилася не готовою; через свої внутрішні якості він не може увійти в цей світ, не приймає його, і це приводить його до думок про кінець земної історії, кінець світу, що наближається.
Авторська позиція тут полягає в тому, що людина, звісно, повинна пам’ятати про кінець світу, але неправильно міркувати так, брати на себе відповідальність за припущення, що ми живемо в «останні часи» і що такі-то й такі-то ознаки прямо на це вказують.
Навіть якщо це і так, девіз має бути таким: «Збираєшся помирати — жито сій». До самого останнього дня виконуй свій обов’язок, своє призначення, не розслабляйся, не тікай від дійсності, інакше зазнаєш поразки.
Ідея «Лоха» полягає в тому, щоб показати певний негативний приклад на долі людини дуже симпатичної, дуже близької авторові, але яка, попри це, вражена вірусом апокаліптичного страху.