"Лаврове листя в їжу не вживають" — роман для неспішного читання, який допомагає відволіктися від щоденних турбот. У центрі оповіді — історія сім’ї, кохання та життя простих людей, народжених на початку насиченого подіями й часом страшного ХХ століття.
У 1921 році Лаврик Лантратов повертається до Москви й опиняється в центрі подій, що загрожують старообрядцям. Він має витримати всі випробування: пережити руйнування рідного дому, зберегти вірність своїм переконанням і захистити близьких.
На Алексіївській водокачці, в сирітському притулку та музейному бюро Лантратов і його друзі стикаються з важкими рішеннями: жити за совістю, навіть якщо це руйнує їх, або бездумно йти за натовпом.
Що може зцілити поранене серце молодої людини? Можливо, кохання. Саме в цей момент у житті Лавра з’являється Віта, його Ландиш.
До 1991 року Лавр Павлович Лантратов, який дожив майже до ста років, пише заповіт.
Що залишилося у нього від того далекого світу? Ридикюль зі шкіри крокодила, барометр роботи Карла Воткея, фантаскоп із скляними пластинами та батьків портсигар вагою в двадцять золотників.
І за кожною з цих простих речей приховується чиїсь доля.