Цього літа, приїхавши в село під Казанню, я була впевнена: допомагатиму бабусі й спокійно готуватимусь до ЄДЕ. Але все пішло не за планом.
Марат чи Ільдар? Питання зі зірочкою!
Марат — ідеальний варіант мами: «синок-корзиночка», правильний, надійний, із чіткими цілями та зрозумілим майбутнім. З ним Мама бачить моє життя передбачуваним — дім, чоловік, сім’я, і щоб я назавжди залишалася поруч, прив’язана до звичного й зручного.
Ільдар — місцевий «пробивний»: вічні садна, гітара за спиною й погляд, від якого всередині все стає догори дриґом. Він знає ліс як свої п’ять пальців, уміє відводити з протоптаних доріг і показувати небо на світанку так, що забуваєш про все. Він не визнає правил — і інколи здається, що не береже й себе.
Та літо не нескінченне.
І коли в серпні доведеться їхати, вибір виявиться не лише між двома хлопцями. А між мамою й собою. Між «як треба» й «як просить серце».
Чи зможу я поранити маму, щоб не зрадити себе?
P.S. І ще — за околицею є старий цвинтар, який зберігає одну таємницю. Схоже, Ільдар знає про неї значно більше, ніж готовий сказати.