Минуло вже століття від того дня, коли на горі Машук було вбито великого російського поета, національного генія Михайла Юрійовича Лермонтова. У новій книжці про нього, мабуть, уперше за 200 років, розповідають про містичні корені поета, що сягають його давніх предків, і подають стільки інтригуючого, що вона напевно зацікавить і поважних літераторів, і найширшу читацьку аудиторію.
Дослідження відомого критика та публіциста Володимира Бондаренка — на відміну від численних белетристичних родинно-побутових біографій — торкається найважливіших проблем буття й розкриває основу життєвої позиції Лермонтова, який різко протистояв і світській владі, і духовній, і нормативно-побутовій. Чи був потрібен владі такий вільнодумний поет? Чому сучасники поета вважали дуель убивством, а дехто з сучасних лермонтоведів виправдовує Мартинова? Чому мовчання про причини загибелі Лермонтова тривало аж 30 років? Василь Розанов писав про «вічно сумну дуель», Володимир Бондаренко — про «вічно злочинну»…
Автор різко виступає проти всіх містичних вигадок і пліток про поета; для нього Лермонтов за всіх своїх суперечностей — попри складність характеру — насамперед є найбільшим національним російським генієм, дуже рано усвідомившим свою трагічну місію.